Станом на 25 червня аварійною бригадою Солотвинського солерудника проводяться монтажні та випробувальні роботи для подальшого відкачування води із шахти № 9.

Яку уже повідомляло "Закарпаття online", рішенням комісії дозволено спуск пацієнтів до Української та Закарпатської обласної алергологічних лікарень.

За переказами, буйволів завезли у наші краї ще за часів хана Батия, у XIII столітті. їхня
батьківщина - Кампучія, В'єтнам, Індія, Північна Африка. Тварина славилася не тільки смачним,
високої поживності молоком, а й як тяглова сила.

Та відійшли у давнину часи, коли круторогі, могутні в упряжі буйволи, слугували людям.. Нині це, на жаль, швидше екзотика, яку пора заносити до «Червоної книги», і яку побачите хіба що у
Велятині на Хустщині та Кричові Тячівського району Закарпаття.

Саме тому проблема підтримки, збереження та розвитку буйволів була оголошена і розглянута на
засіданні комісії Тячівської районної ради з питань агропромислового розвитку, яке проводилося
безпосередньо в Кричові. - Так, ситуація справді критична, - підкреслив голова комісії Василь
Сасин. - Якщо на Закарпатті раніше тримали сотні буйволів як у нас, так і на Хустщині (зокрема, в
Стеблівці була навіть ферма), то нині від колишнього господарювання не залишилося й сліду. Причин багато, і вони різні: це й меліорація пасовищ з баюрами, мочарами, які полюбляють тварини, і занепад господаоств... Не слід списувати з рахунку и те, що тварина вимагає
особливого догляду.

— А в Кричові, - як додав сільський голова Василь Кричфалу-шій, - значна частина людей - по заробітках, на господарствах позалишалися старенькі, яким не під силу вправлятися з такими
норовливими підопічними, хоч усі умови для їх утримання є: мочаристі пасовища (215 га), на яких
випасається ще й близько 400 корів.

Так, змінилися часи, і тепер молодь мало зважає на дотримання традицій. Прикидають: вигідні чи ні
буйволи у дворі. Виходить, що не дуже...

- Якби мали де реалізовувати молоко, то було б заради чого коло них ходити, - розважливо каже
кричівець Степан Кричфалушій. Хоч він і сам залишився на господарстві (як каже — діти по світах), та не відмовляється від цього ґаздування, бо не уявляє свого обійстя без цієї своєрідної
тварини.

Залюбки пригостив усіх смачним молоком, розповідаючи, що був час, коли з самого Ужгорода
приїжджала машина до нього за продукцією.

— Та ви бачили, яка в нас дорога до села, - додає.

- Видно, знайшли собі постачальника десь у Велятині, хоч дуже хвалили моє молоко, бо була висока жирність, зберігалося у пивниці, в
холоді.

Буйволиця ґазди була на випасах, а маленький бичок - на прив'язі. Онук Степана Федоровича люб'язно погодився притримати норовливу тварину, яка ніяк не давалася у руки.

Подумалося: дати б такому господарю державну підтримку - грошима чи дешевими концкормами, то він ніколи не відмовився б від цієї нелегкої справи. Бо звик трудитися і любить її.

...Вималювалася в розмовах з господарями буйволів ще одна проблема - племінна справа. Звичайно,
нині сельчани самі дбають про неї, зважаючи на певний досвід, усталені традиції. Та
наука не стоїть на місці. Тому годилося б мати в селі й зоотехніка племінної справи.

Завітали й на дворогоспсдарство Олени Бенци, яка вже 5 років утримує бика-плідника.

— Нелегка це справа, - каже вона. - 3 роками все важче вправлятися зтвариною, адже всього можна
від неї чекати.

Відколи чоловік помер, подумовує Олена Іванівна продати тварину чи здати на м'ясо, бо кому не

пропонувала з сельчан, ніхто не хоче утримувати бика. Хоч це теж певний заробіток: за «візит» до
нього буйволиці платять по 100 фивень.

До розмови приєднується сусідка - Тереза Стойка:

- Держала б на господарстві буйволицю, та сили вже не ті. Колись з чоловіком по 20 возів сіна
заготовляли, а тепер журюся, як прозимую худобу. А шкода, бо можна одержати до 10 літрів молока на день. З нього виходить смачний сир, бринза. Молоко корисне і дітям, і старим. Кажуть, що виводить сторонні елементи з організму, лікує виразки й інші хвороби. Люди шукають, де б купити.

Спробуйте його в Тячеві знайти? Нема! Лиш те молоко в пакетах, яке може й рік простояти. Хіба ж
то питво для наших діточок? А подивіться, яка густа сметана з буйволячого - перевертає дволітрову банку господиня.

- Не випадає, - трусить у руках. - Виделкою можна їсти. А свіже - жирне, ніжне і легке. Смачніше, ніж коров'яче...

Так, не перевелися ще тут любителі ґаздувати. І це приємно потішило. Але... Аналізуючи показники наявності поголів'я буйволів у селі за останні роки, дійшли висновку: їх чисельність дедалі зменшується. Шкода, що до цього часу ця проблема не була озвучена на рівні вищих ешелонів влади, які й визначили 2006 - роком села. На жаль, більше для галочки. Хто ж пожуриться тим, чи смакуватимуть буйволячим молоком прийдешні покоління? Чи не зникне разом з буйволами щось набагато цінніше, важливіше в душі селянина, як горнятко молока?..

— Подивіться, — кажуть селяни, — яких круторогих нині ще можна побачити на кричівських випасах!

Застали отару біля чималих калабань - улюбленого місця відпочинку. Замилувалися...

Віриться, що цю рідкісну породу тварин не буде полишено напризволяще, і підтримка, неабияка
державна дотація тим, хто утримує її, стане першим вагомим кроком до розширення популяції буйволів, повернення Кричову почесного титулу - буйволячої столиці України.

Р.5. Коли матеріал було підготовлено до друку, на очі потрапила газета "Факты", яка повідомляла, що саме Велятино є буйволячою столицею України, бо там їх аж 17! На жаль, чи, на щастя, помиляються наші столичні колеги. Бо у Кричові буйволяче стадо - то 26 круторогих буйволиць!

Більше половини цього винограду — із-за меж країни. Імпортують цей продукт до нас із Угорщини,
Італії та Туреччини. Ціна на нього з кожним роком зростає. На сьогоднішній день в пік сезону виноград коштує 3-4 гривні за кілограм. В інший період року ціна зростає і до 15 гривень. Такі
статистичні дані оприлюднили під час всеукраїнської координаційної наради з питань розвитку виноградарства, яка проходила на Берегівщині.

На Закарпатті виноградарство вважається однією з основних галузей сільського господарства. В нас знаходиться межа північного кордону промислового
виноградарства України.

Основні площі виноградників розміщені в п'яти районах: Берегівському, Іршавському, Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському і займають площу чотири з половиною тисячі гектарів. Найбільше виноградників є на Мукачівщині.

Урожайність в приватних господарствах майже в чотири рази більша, ніж у державних агропромислових підприємствах і становить майже 140 центнерів з гектара. В порівнянні з 1985 роком — роком початку антиалкогольної кампанії, на Закарпатті площа насаджень зменшилась на 60 відсотків. За минулий рік в області було зібрано 30 тис.тонн винограду. Цього року травневі заморозки пошкодили близько третини виноградників. Отже, фахівці прогнозують зменшення урожайності і зростання ціни на продукт. Але неврожайний рік аж ніяк не вплине на виробництво вина на Закарпатті. Так, у 2006-му році в області було виготовлено більше 3 млн. декалітрів вина. Наразі частина великих виноробних підприємств області закуповують сировину за межами країни.

Основним постачальником залишається Молдова, де виноград в два-три рази дешевший, ніж у нас. Разом з тим і виноробні підприємства почали займатися виноградарством. Невдовзі площі під виноградниками в краї будуть збільшені до шести тисяч гектарів. Це лише 50 відсотків від тих площ, які були на Закарпатті до 1985-го року. За останні півтора року в краї заклали понад 500 гектарів винограду. Основна частка припадає на ТзОВ «Чизай», ТзОВ «Айсберг» та СТОВ «Завидівське». їм держава компенсувала майже половину коштів, витрачених на закладку нових насаджень. Загалом область отримує лише 5 млн. із 200, які формуються в бюджеті країни за рахунок 1% збору від реалізації вино- і горілчаних виробів на розвиток молодих насаджень: Іншу суму цьогоріч уряд вирішив виділити на регіони, де виноградарством майже не займаються - Донецьку, Дніпропетровську та Харківську області.
Як зазначив на нараді віце-президент Аграрної Академії наук Микола Безуглий, в Україні гостро
назріла проблема введення нових сортів та заміна тих площ, де насадження мають вік понад 30 років.

На Закарпатті це питання особливо актуальне. Більше 70 відсотків у сортовому асортименті
виноградних насаджень області становлять ізабельні сорти, які на сьогоднішній день заборонені до
споживання та переробки в Європі. Столові сорти становлять лише 5%, а популярні європейські - 10.
40 % площ виноградників області мають вік понад 25-30 років. Закарпаття має змінювати сорти
винограду, наголошує академік. Серед нових сортів, які рекомендовані для нашого краю і можуть бути конкурентоспроможними на ринку Європи - традиційна Леанка (столовий сорт), Антей, Подарунок Магарача та інші. Також в області перспективною є посадка морозостійких та ранньостиглих сортів.

Це пов'язано з тим, що літній туристичний сезон на Закарпатті, як правило, завершується на початку вересня. Значної шкоди галузі краю завдає посадковий матеріал, який нелегально завозять з
Угорщини. Він нерідко буває ушкоджений вірусами. Вірус переноситься навіть на плодоносні виноградники краю. Забезпечити себе власним посадковим матеріалом область не в змозі. Якщоі на
початку 80-х років минулого століття середньорічне виробництво становило більше 2-х мільйонів
саджанців на рік, то на сьогоднішній день цей показник зменшився у 10 разів. Науковці б'ють на
сполох: якщо ж держава і надалі споглядатиме на хаотичний розвиток галузі, то незабаром ринок
країни повністю заполонить виноград не вітчизняного сільгоспвиробника.

О 19:00 23-го червня у селі Кам’яниця Ужгородського району під час купання в річці Уж утопився мешканець села Батево Берегівського району 1972 року народження.

О 20:40 тіло чоловіка було знайдене та підняте на поверхню водолазами Закарпатського зведеного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону постійної готовності МНС.

Учора, пізно ввечері в оперативно-рятувальну службу Тячівського району Закарпатської області надійшло повідомлення з Тячівської Центральної районної лікарні, що до них з опіковими травмами поступив 37-річний мешканець села Теребля цього ж району.

Медики діагностували у потерпілого термічні опіки тулуба, нижніх кінцівок, голови та шиї І-ІІІ А ступеня (на площі близько 70 відсотків) та опіки верхніх дихальних шляхів й опіковий шок ІІ-ІІІ ступеня.

Як з’ясувалося, того дня чоловік у підвальному приміщенні надвірної споруди власного обійстя проводив будівельні роботи за допомогою паяльної лампи, що й призвело до займання парів бензину. А далі полум’я вже зробило свою чорну справу, тяжко травмувавши людину.

Жителі с. Водиця Рахівського району звернулися до депутата облради Юрія Бережника з листом, під яким підписалось 37 осіб, і в якому йдеться про наступне: «Підпірні стінки берегів р. Апшиця часто руйнуються паводками, потребує капітального ремонту й міст, що веде в центр села – середня опора зруйнована на 60–70 відс. Просимо посприяти у вирішенні наболілих проблем».

А тим часом депутати Водицької сільради, серед яких – Іван Поп, Іван Лакатиш, Ганна Коржук, Юрій Поп і Марія Романюк, склали акт обстеження названих ділянок. Міст, який веде до центру села Водиця, наголошують депутати, знаходиться в аварійному стані, оскільки середня опора мосту – напівзруйнована повенями, а при перших наступних паводках можливе його повне руйнування.

Дамба, що була споруджена в 1998 р. протяжністю 40 м уверх по течії, постійно підмивається повеневими водами, що може призвести до руйнування помешкань громадян, які проживають поблизу берегів Апшиці, у т.ч. й будинок учителів, де проживає 8 сімей. У районі урочища Заподрина, далі пишуть депутати, зруйновано 250–300 м берегів річки, що загрожує подальшим руйнуванням людських осель та їхніх земельних ділянок. А тому комісія в складі 5 депутатів сільради просить обласну раду посприяти в обстеженні вище згаданих ділянок та у вирішенні питання виділення коштів для будівництва підпірних стінок і капітального ремонту мосту, що веде в центр с.Водиця.

Юрій Бережник направив депутатське звернення начальнику головного управління агропромислового розвитку ОДА Івану Пауку, в якому просить посприяти у вирішенні порушених питань громади Водицької сільради та включити в перелік робіт з берегоукріплення річок області зазначений об’єкт, як головного розпорядника коштів щодо надходження їх від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва до сільського, районного, обласного бюджетів.

На адресу обласної ради та депутата Юрія Бережника нещодавно надійшла відповідь, в якій Іван Федорович повідомив, що підбір об’єктів капітального будівництва для включення до переліку робіт, які підлягають виконанню у поточному році за рахунок коштів, що надходять до обласного бюджету в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва проводиться згідно з проектно–кошторисною документацією та в межах доведеного ліміту коштів на капітальне будівництво.

На поточний рік, далі йдеться у листі–відповіді, ліміт на капітальне будівництво за рахунок цих коштів доведено в сумі 600 тис.грн. До переліку робіт, що підлягають виконанню у 2007 р. включено об’єкти, будівництво яких розпочато у 2005–2006 рр. з метою їх завершення.

Будівництво гідротехнічних споруд на річці Апшиця для захисту земель від ерозії, підтоплення та зсувів можливе в 2008 р. за умов наявності проектно–кошторисної документації.

Крім того, як повідомляє Іван Федорович, що згідно з Земельним кодексом України, кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються, виключно для освоєння нових земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду, поліпшення угідь та охорони земель, у зв’язку з цим будівництво або капітальний ремонт моста за рахунок цих коштів неможливий.

Коротше кажучи, на жаль, на 2007 р. Кабмін України не вніс пропозицію до Держбюджету щодо виділення коштів Закарпатській області на ліквідацію наслідків стихійного лиха і це добре знають і депутати облради, і сільські голови. Принаймні, мали б знати. Як і про ситуацію щодо Комплексної програми протизсувних заходів у Закарпатській області на 1999–2010 рр., схваленої постановою Кабміну України (№ 1915 від 18.10.99 р.), вартість якої в цінах 1999 р – 129,8 млн.грн. Так от, упродовж 1999–2006 рр. здійснювалась вона не в повній мірі, а точніше – на 11 відс. Таким чином на сьогодні маємо таку правду: у Держбюджет наша область не потрапила, а фінансування Комплексної програми на 2007 рік склало великий бублик, тобто голий нуль.

Щодо моста. Внаслідок катастрофічного паводку у березні 2001 р. об’єктам комунальної власності, які забезпечують життєдіяльність населених пунктів області, нанесені збитки на 55,719 млн.грн. Упродовж 2002–2006рр. за рахунок субвенції на ліквідацію наслідків стихійного лиха в області очікувалось профінансувати витрати на загальну суму 34,305 млн.грн., які передбачалось спрямувати на відновлення близько 295 об’єктів комунальної власності, у т.ч. 38 закладів освіти та охорони здоров’я, понад 100 об’єктів водного господарства, 85 містків, мостових переходів і мостів, 15 каналізаційно–насосних станцій та водозаборів, доріг та інших споруд у постраждалих районах області. Проте на сьогодні в районах гірської і передгірської частин краю, особливо у Тячівському і Рахівському районах, залишились значні обсяги не виконаних робіт із відбудови інфраструктури населених пунктів і протипаводкових споруд.

Для подальшого відновлення об’єктів комунальної власності, як зазначає Михайло Пригара, що донедавна опікувався цими проблемами в області, а нині – працівник виконавчого апарату облради, необхідно 21,414 млн.грн., які доцільно профінансувати у 2007–2010 рр.

Минулого тижня на Хущині Закарпатської області викрили підпільний цех м’ясо-ковбасних виробів.

Близько 1,5 сосисок та сардельок викинуто в озеро. Зроблена в антисанітарних умовах: у бруді, в пилюці, із сальмонелою та кишковою паличкою хустська продукція ледь не потрапила до шкільних їдалень. Про це 21 червня, під час прес-конференції журналістам розповіли начальник управління ветеринарної медицини в Закарпатській області Юрій Садварі та його заступник Зіновій Романович.

Ветеринарами області також було викрито куриний склад, де знаходилось 218 кілограм зіпсованої куриної продукції.

Недоброякісну продукцію переховуючи везуть із закордону. Так, протягом чотирьох днів у Донецьк потрапила енна кількість м’ясної американської продукції, непридатної навіть на корм для собак і кішок. Був випадок, коли сардельки провозили у бензобаці.

Зі слів медиків, не все гаразд і в наших супермаркетах. Порушення зафіксували в Ужгородських магазинах "Вопак" і "Дастор". Окрім м’яса, особливу увагу лікарі радять приділяти і якості риби.

У поточному році знято з реалізації та утилізовано майже 6000 кг. грибів "Печериці", 4000 кг. курячого фаршу і близько 400 тонн м’ясо-ковбасних виробів.

Мешканці одного з мікрорайонів Ужгорода, близько 100 чоловік, заблокували вулицю Легоцького гілками дерев, у такий спосіб вони протестують проти початку будівництва на дитячому майданчику.

Сьогодні вранці на дитячому майданчику робітники почали готувати територію для майбутнього будівництва — почали з обрізки дерев. Що і обурило мешканців сусідніх будинків, адже ці дерева, свого часу, вони саджали власноруч. Ситуація вийшла з під контролю і мало не розпочалася бійка. Захищати робітників прибув наряд міліції.

За словами правоохоронців є відповідний дозвіл міської ради, тому роботи які розпочались мають всі законні підстави. Зокрема дозвіл на обрізку дерев був виданий заступником начальника управління міського господарства паном Марущаком.

Обурені ужгородці запевняють, що на дитячому майданчику мають побудувати 5-ти поверховий будинок.

Закарпатські медики побоюються занесення до області вірусу африканської чуми свиней, який нещодавно було виявлено у Грузії.

«Із Грузією у нас тісні стосунки, постійно відбувається обмін товарами, поширені контакти між громадянами обох країн і є небезпека, що ця чума може бути занесена на територію України», — пояснив заступник начальника управління ветеринарної медицини в Закарпатській області Зіновій Романович під час прес-конференції в Ужгороді 21 червня.

Хвороба протікає надзвичайно швидко і призводить до загибелі усіх тварин, які заразились. Медики визначили основні заходи профілактики проти чуми: закритий режим роботи свиногосподарств; висока санітарна культура їх ведення ; забезпечення повноцінної годівлі свинопоголів’я. Важливо також в жодному разі не годувати свиней військовими та кухонними відходами та вакцинувати тварин проти класичної чуми.

...Уже неодноразово в різних виданнях Закарпаття писали про проблему бродячих собак. До якого часу це питання буде висіти у повітрі? Хіба мало людей зверталося з заявами про напади на них та їхніх дітей бродячих (і не тільки) псів? Невже потрібно, щоб сталися ще більш жахливі випадки?

15 червня о 17.00 біля Реабілітаційного центру в обласному центрі місті Ужгороді до мого батька раптом підбіг ззаду собака і вкусив за ногу. Тато добре ставиться до псів, має вдома собаку. Зразу стало відомо, що цей собака охороняє двір громадянина Гайового.

Після лікарні ми відвідали власника собаки, який сказав: «Пес просто агресивний». Ми попросили не випускати його з двору, адже по дорозі додому тією вулицею (біля будинку Гайового) щодня проходить багато людей (студенти ідуть на пари, працівники Центру - на роботу, діти - у школу).

Однак наступного дня пси знову крутилися на вулиці біля воріт. Виникає запитання - що вони охороняють: двір чи вулицю? Можливо, я не знаю нових законів, які дають у власність деяким особам цілі вулиці. Хто ж повинен контролювати ці питання?

У маленькому провулку самого центру Тячева стоїть струнка береза. З маківки дерева раптом почув стукіт. Звів очі — строкатий дятел!

Минув тиждень-другий. На березі сидів знайомий дятел. Невже цей абориген лісу вирішив переселитися до міста? Внизу під березою лежала дерев'яна потерть, а в стовбурі виднілося кругленьке глибоке віконце. Раптом з отвору визирнула строката голівка з довгим дзьобом дятлихи.

Дятли переселилися в місто. Можливо, тому, що у Тячеві чимало уражених шкідниками старих дерев. А де більше шкідників, там легше забезпечити кормом пташиний виводок. Найімовірніше, саме це і спонукало дятлів-батьків змінити зелені Карпатські праліси на гомінке місто.

На Ужгородській та Чопській митниці Закарпатської області було виявлено по одному випадку захворювання службових собак на дирофіляріоз.

Це нова хвороба для області. Про це сьогодні, 21 червня, під час прес-конференції розповів директор обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Михайло Опаленик.

Причиною появи хвороби на Закарпатті лікар називає різноманітні міжнародні виставки собак, які тут проходили. Про випадки захворювання людей на дирофіляріоз в області ветеринари поки що не чули. Саме захворювання переноситься комарами, тому вкрай небезпечними, на думку Михайла Опаленика є «наші затоплені підвальні приміщення, які для комах є ідеальним середовищем».

Людина ж заражається на дирофіляріоз тільки при укусі кровосисних комах, в основному комарів. Безпосередньо від собак і кішок хвороба не передається.

Довідка.

Дирофіляріоз — небезпечне природно-осередкове гельмінтозне захворювання зокрема собак і кішок. Захворювання супроводжується тяжкою патологією всіх систем організму, включаючи головний мозок і очі. Від тварини до тварини і від тварин до людини захворювання переносять комарі, що є проміжними хазяїнами для дирофілярій.

Дирофілярії — живородні і дуже плідні паразити. За добу вони виділяють у кров близько 5 тис. личинок розміром 300-320 мкм завдовжки і 6-8 мкм завширшки. Личинки в дирофілярій називаються мікрофіляріями. Вони циркулюють по кровоносних і лімфатичних судинах, тому можуть проникати в будь-які органи і тканини, спричиняючи різну патологію. Вони можуть передаватися внутрішньоутробно — від матері плоду.

"За інформацією Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи у 2006 році внаслідок гострого алкогольного отруєння померло 78 осіб (з них 3 внаслідок гострого отруєння сурогатами алкоголю). Тільки за перший квартал цього року – 35 осіб (з них 3 внаслідок гострого отруєння сурогатами алкоголю)".

Офіційно, сухо і … страшно. Особливо, коли це не просто “особи”, а сусіди, знайомі, близькі, чиїсь батько чи мати.

Ринок виробництва та продажу алкогольної продукції зростає і кожна четверта пляшка все ще може бути смертельною.

Процитована довідка подавалася управлінням охорони здоров’я спеціально до засідання обласної координаційної ради з питань захисту прав споживачів, яка нещодавно відбулася в облдержадміністрації. Сумна статистика має продовження: торік пролікували 469 осіб, які отруїлися алкоголем, з них 74 внаслідок отруєння сурогатами алкоголю. За перший квартал цього року проліковано 123 особи, з них 15 -- внаслідок гострого отруєння сурогатами.

БАГАТІЄМО Й БІЛЬШЕ... П’ЄМО

Живемо ми, попри все, з кожним роком трохи багатше, а тому … й більше п’ємо. Принаймні з 2003 року темпи виробництва алкогольних напоїв стабільно зростають – у 2003 році на 14,1%, у 2004 на 19,1%, 2005 на 15,7%. За підсумками 2004 року обсяг легального ринку алкоголю оцінювався у 10 млрд. грн., тіньового – близько 2,5 млрд. грн. І хоча за оцінками Асоціації “СОВАТ” тіньовий оборот лікеро-горілчаних виробів за цей час скоротився з 40 до 25% (у Росії – 34%), це мало втішає. Звичайно, вже минули часи, коли у перші роки незалежності мало не все Закарпаття заробляло на «Кайзерці», а загальнодержавне телебачення пояснювало, що «справжніший» «Распутін», який з пляшки кліпає. Оскільки нині 85-90% міцних напоїв виробляють десяток компаній, то конкуренція перейшла в іншу площину – конкурують не виробники, а торгові марки, відповідно, фальсифікатори теж пропонують не якусь там горілку, а підробки певної торгової марки.

З іншого боку Україна ніби навмисно знищує індустрію виготовлення справжніх і якісних вин. Закарпатські підприємства масово підкосило зростання ціни ліцензії на розлив до 250 тис. грн., а коли ситуацію “поправили” -- до 500 тис. грн. (хоч вона й інакше називається, та без неї і виготовляти вино не можна). Якщо у 1985 році площі виноградників в Україні були 209 тис. га, то в 2004 – 97 тис. га, а торік лише 80 тис. га. Причому відбувається щорічне скорочення площ на 10% і на 50% -- старіння існуючих виноградників. От і п’ємо ми в середньому 3 л вина на душу населення, що на порядок нижче, ніж європейці, якщо, звісно, не рахувати того, що “колотимо” вдома (не йдеться про порядних і фахових виноградарів). Тому винами, які нині заполонили ринок і про які кажуть, що вони “порошкові”, ми теж труїмось – тільки “в кредит” -- повільно і неухильно.

Зростає і кількість споживаного пива. За відсутністю даних по Україні, наведемо російські – там уже ставлять питання про “пивний алкоголізм”. З 2000 по 2005 рік споживання пива на душу населення зросло в 1,4 рази і склало більше 60 літрів.

При тому, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я без особливої шкоди для організму людина може випити не більше 8 літрів чистого спирту. Не складні підрахунки – і виходить, що тільки 60 літрів пива складає трохи більше 4 літрів чистого спирту, тобто половину норми.

ФАЛЬСИФІКАТ — НЕ ТІЛЬКИ У ПІДВОРІТНІ

Неякісна горілка у нас часто вилучається не лише у бабусі за рогом, а десятками тисяч пляшок. Так, у Донецькій області в 2005 році виявили 19 тисяч пляшок горілки з фальшивими акцизними марками, виготовленої в Криму.

Найбільш страшна ситуація, про яку постійно говорять за кордоном, що в “лівий” бізнес часто йдуть менеджери, не рідко ТОП-менеджери, легальних компаній. Вони “в темі”, знають що і до чого у виробництві, мають доступ до фірмових пляшок, етикеток, акцизних марок і через оптових покупців – до збуту. Про те, що це явище актуальне і для нас, свідчать зведення податкової міліції: то там, то сям виявляють підпільний цех, у якому вистачає і пляшок, і етикеток, і корків, і справжніх акцизних марок. Таку горілку (або коньяк), особливо якщо їх “змішати” у товарній партії зі справжніми, вкрай важко “виловити”. Тому немає ніякої гарантії, що куплений навіть у недешевому магазині чи супермаркеті алкоголь не є фальсифікатом.

Як прозвучало на засіданні координаційної ради, закарпатським управлінням у справах захисту прав споживачів за 5 місяців цього року перевірено 118 роздрібних реалізаторів алкоголю, у більш ніж половини – 67 виявлено порушення. З реалізації знято 22% перевіреного, тобто майже кожну четверту пляшку. Основні причини – закінчені терміни придатності, невідповідність нормативним документам, відсутність супровідних документів щодо якості та безпеки алкогольних напоїв.

Так, у магазині “Амбар” ТзОВ “М.В.М. Маркет торг” зняли з реалізації 82 пляшки, в магазині “Дружба” в Мукачеві – десять найменувань, в супермаркеті “Фуршет” ТОВ “Комора ЛТД” – 68 пляшок із закінченими термінами придатності, а через наявність осаду бракувалась горілка “Пшенична хвиля” виробництва АМ і СТ ДАЛВ з Донецька та “Самогон Пшеничний продукт” підприємства з Кіровограда.

У магазині в селі Стужиця (Великоберезнянський район) в реалізації були алконапої без документів, а в Хусті в кафе “Фокус” – без супровідної документації.

Ще чи не гірша ситуація з якістю “зеленого змія” на гуртових складах – з перевірок 29 партій алкогольної продукції, які провело ДП “Закарпаттястандартметрологія”, 19 були нестандартні. В тому числі були і пляшки, в яких щось “спочивало” на дні, або кружляло…

Проте законодавство у нас до “лівого” алкоголю доже поблажливе. Якщо когось і впіймали безпосередньо на фальсифікаті, то суди, зазвичай, вироки виносять лояльні – умовні терміни, тобто таке собі трошки обмеження свободи на свободі. А представники обласного Держстандарту видали 3 постанови про застосування до підприємств штрафу, що становить 25% реалізованої нестандартної продукції на загальну суму 2,06933 тис. грн. Шістьох посадовців притягнули до адмінвідповідальності і штрафів. Матеріали однієї перевірки направили до Держспоживстандарту, бо він має право оштрафувати на 100% вартості реалізованої, всупереч забороні, алкогольної продукції. Словом, “налякали”…Особливо, якщо порівняти з вигодою від продажу “лівого алкоголю”.

ЯК НЕЯКІСНУ ВПІЗНАТИ

Прикро, але впізнати фальсифікат у закоркованій пляшці, тобто до купівлі, практично неможливо. Хіба там вже плаватиме щось надзвичайне. Проте приглянутись уважно до пляшки варто. Насторожити повинні: невиразна матова етикетка на папері низької якості, негерметичне закупорення, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки заголовній літері, яка виштампувана на ковпачку та напису на етикетці, наявність сторонніх включень. На ковпачку крім назви заводу-виробника має бути зазначено чітку назву горілки у вигляді заголовної літери або двох, якщо назва складається з двох слів (наприклад: П – “Пшенична”, МО – “Московська особлива”). На пляшці ж має бути наклеєно або наплавлено вогнестійкими фарбами етикетку встановленого зразка із зазначенням: назви організації-виробника, складу продукту, умов зберігання, терміну придатності до споживання, найменування виробу, міцності, об.% вмісту цукру, місткості пляшки в літрах, номера стандарту на продукцію. Варто подивитись на етикетку і зі зворотного боку: на заводській кілька рівних смужок клею, а в невиробничих умовах клей наносять пензликом, тому мазки будуть нерівні.

Коли ж зовнішній вигляд підозр не викликав, пляшка відкоркована, різким “не горілковим” запахом з неї не тхне та й смак ніби не бридкий, -- це ще далеко не гарантія якості. І випивши її можна потрапити коли й не до першої категорії (померлих), то цілком імовірно до другої категорії – лікованих від гострого отруєння алкоголем.

Навіть до “легальної” заводської горілки, залежно від рецептури, додають двовуглекислий натрій, лимонну кислоту, цукор, перманганат калію (по-простому – марганцовку), оцтову кислоту, мед, ванілін, оцтовокислий натрій, ароматичні речовини, виділяючи її за складом сировини й органолептичними показниками в окрему групу “особливих”, наприклад, “Лимонну”, “Перцівку”, “Старку”, “Мисливську”, “Українську”, “Ювілейну” тощо. Сторонні домішки можуть бути в горілці через застосування нехарчового спирту, ацетону, а підвищений вміст ефірів, сірчистих сполук – через виготовлення з технічного гідролізного спирту, що додає специфічний пекучий смак та різкий неприємний запах. Коли “умільці” втрачають міру, і захоплюються заміною харчового спирту технічним чи водою, фальсифікацію можна виявити. Зокрема, якщо об’ємна частка сивушних олій перевищує 0,1%, то при розтиранні такого напою між долонями з’являється специфічний запах. Чиста горілка його не дає.

Дуже просто фальсифікувати лікеро-горілчані вироби. Тому якщо гарною етикеткою і щирими словами на ній в око впала якась настоянка, треба пам’ятати, що багато виробників замінюють натуральну сировину – фрукти, ягоди, коріння, трави синтетичними барвниками та ароматизаторами, підсолоджувачами, гліцерином.

Вміст синтетичних барвників можна виявити і вдома – додаванням будь-якого лужного розчину. Варто випробувати одну пляшку і тоді вже вирішити для себе – чи купувати, чи пити. Можна додати в напій звичайної соди, але щоб за об’ємом її було більше, ніж напою. Різка зміна РН середовища змінює колір натуральних фарбників (червоний -- на брудно-синій, фіолетовий -- на червоний і бурий), а синтетичні барвники колір не змінюють. Якщо додати луг до лікеро-горілчаних виробів жовтого, помаранчевого, зеленого кольору та прокип’ятити, то натуральні барвні речовини – каротин, каротиноїди, хлорофіл – зруйнуються, жовтий і помаранчевий кольори напою зникнуть, а зелений стане буро- або темно-зеленим. Синтетичні ж барвники знову не зреагують.

Словом, кілька тисяч років тому люди придумали як труїтися. За час, що минув відтоді, "технологію" тільки вдосконалили.

Государственная ветеринарная служба Чехии сегодня подтвердила, что выявленный накануне вирус у индюшек на птицефабрике города Тисова, что в 150 километрах восточнее Праги, является смертельно опасным для человека штаммом H5N1, сообщает чешское информагентство ЧТК.

Все шесть тысяч индеек в сельхозкооперативе, где был обнаружен вирус, уничтожены, проводится дезинфекция. Ветеринарные службы проводят обследования птицы в соседних хозяйствах. Государственная ветеринарная служба установила карантин в районе, где был выявлены случаи заболевания домашней птицы.

Первый случай птичьего гриппа был зафиксирован в Чехии весной 2006 года, после чего было отмечено еще 13 случаев. В минувшем году опасным для человека вирусом птичьего гриппа H5N1 были заражены дикие лебеди.

Вспышка птичьего гриппа на ферме в 150 км к востоку от Праги стала первой в Чехии среди домашней птицы.