20 червня, в районі Велятинського моста на околиці Хуста в річці Тиса втопилося двоє коней, що належали одному з місцевих мешканців.

Повідомлення про цей прикрий випадок в оперативно-рятувальну службу Закарпаття надійшло о 16: 20. На місце пригоди негайно виїхали фахівці Хустського аварійно-рятувального пункту Закарпатського зведеного загону постійної готовності, котрі о 16:45 коней разом з підводою витягнули на берег Тиси. На жаль, бідолашні тварини вже не подавали жодних ознак життя. На щастя, господар відбувся лише легким переляком.

Цьому передували такі події. Чоловік, завантаживши підводу піском, нічого кращого не придумав, як перебратися через річку в брід. Хустянин на конях почав переправлення за сто метрів вище по течії від моста. Однак не впорався з керуванням і віз перевернувся, потягнувши за собою нещасних тварин, яких згодом, за 400 метрів вниз по течії від місця пригоди, й витягли рятувальники. Правда, господар встиг вчасно зіскочити з воза й успішно вибрався з води і тепер йому доводиться хіба що жалкувати за своїми вірними друзями.

Коли 20-річний студент одного з навчальних закладів обласного центру Закарпаття міста Ужгорода проходив рано-вранці вулицею Кошицькою, поспішаючи на іспит, до нього підійшло двоє незнайомих молодих людей. Зловмисники напали на хлопця і жорстоко побили його, вимагаючи 200 гривень.

Юнак мав при собі лише половину із потрібної суми, тож, аби грабіжники відчепилися, віддав їм ці гроші, а другу частину пообіцяв донести. «Стрілку набили» об одинадцятій вечора того ж дня.

Домовилися зустрітися на вулиці Грушевського. Та хлопець, порадившись з дорослими, спершу звернувся у міліцію і розповів про прикрий трафунок, що з ним стався. Адже не виключено, що такі побори на цьому б не скінчилися. Досвід переконує: саме страх перед вимагачами і недовіра до правоохоронних органів нерідко породжують інші злочини.

Під час передачі грошей співробітники Ужгородського МВ УМВС затримали 19-річного жителя обласного центру.

...Було вже по обіді, коли інспектор Хустського взводу дорожньо-патрульної служби прапорщик Елемір Пензеш, виконуючи завдання, прямував у село Великі Ком'яти Виноградівського району на Закарпатті. Раптом правоохоронець зауважив, що на узбіччі шосе лежить людина. З’ясувалося: чоловік вже мертвий.

Ним виявився місцевий 54-річний житель Йосип. На тілі покійного було видно криваві сліди. Про страшну знахідку інспектор негайно повідомив у чергову частину Виноградівського райвідділу УМВС у Закарпатській області.

На місце пригоди одразу виїхали заступник районного прокурора Володимир Келемен, в.о. начальника райвідділу Дмитро Балог, його перший заступник Янош Дорчинець, судмедексперт Лариса Сідей, старший оперуповноважений карного розшуку Сергій Денисюк, інші оперативники.

Під час огляду тіла Лариса Сідей виявила поверхневу різану рану грудної клітки та колото-різану рану черевної порожнини. Певніше за все, припустила судмедексперт, били ножем. З'ясувалося, від завданого поранення у живіт смерть людини була майже миттєвою.

На пошуки невідомого убивці були орієнтовані всі наряди, котрі несли службу не тільки на Виноградівщині, але й у сусідніх районах. Поблизу місця пригоди знаходився автомобіль "Жигулі" другої моделі. Однак водія не було. Подвірні обходи спочатку ніякого результату не дали. У розмові зі стражами порядку сільчани тільки знизували плечима: нічого не бачили, не чули. Тим часом оперативники з'ясували, що згадані "Жигулі" належать 23-річному жителю Великі Ком'яти Артурові, котрий останнім часом співмешкав з молодою ромкою. За однією з висунутих оперативниками версій, причетним до скоєння тяжкого злочину підозрювався саме цей смаглявець.

На це були вагомі підстави. Як з'ясували правоохоронці під час подальшого відпрацювання, потерпілий та Артур ворогували між собою. Причиною став новорічний конфлікт між їхніми сім'ями, котрий завершився бійкою. Отже, міркували оперативники, убивство Йосипа – це, імовірно, справа рук Артура. Найперше, міліціонери навідалися до будинку, де проживав підозрюваний. Та вдома молодика не застали. Його співмешканка тільки розвела руками: мовляв, я вже його тривалий час не бачила.

Однак ромка ніби щось не договорювала. Було зрозуміло: найближчим часом газда навряд чи навідається сюди. Тож сищики вирішили перевірити інші місця, де той міг би переховуватися. Давно не бачила сина і його мати. У пошуках підозрюваного працівники карного розшуку об'їздили чотири райони. Згодом, правоохоронці отримали оперативну інформацію про те, що зловмисник може переховуватися у своїх родичів у... Виноградові. Дізнавшись адресу, стражі порядку вирушили до вказаного будинку.

Поява працівників міліції викликала в Артура просто шок. Зрозумівши, що його карта бита, молодик покірно подався з правоохоронцями до оперативної машини.

У скоєнні кривавого злодіяння підозрюваний зізнався одразу. Розповів, що їхав на своїй "двійці" сільською вулицею. Раптом автомобіль зупинився - скінчився бензин. У цей час тією ж вулицею велосипедом прямував Йосип. Побачивши свого суперника, він зупинився. Між двома опонентами виникла суперечка. Коли забракло словесних аргументів, зав’язалася бійка. Потім Артур вихопив ніж і двічі вдари ним Йосипа: у груди і живіт. Поранений зойкнув, схопившись за живіт, і, наче підточений, упав на землю. Зрозумівши, що накоїв, переляканий Артур залишив машину і кинувся навтьоки. Два дні переховувався у лісі, поблизу села Широкого. Далі тихцем подався до родичів у Виноградово. Усвідомлював: довго гратися у схованки з міліцією не доведеться. За його словами, навіть було вирішив сам здатися.

За цим фактом прокуратура Виноградівського району порушила кримінальну справу. Поки що триває слідство, котре повинно встановити всі деталі та обставини цього дикого випадку.

Застосування нової, щойнозапущеної автматизованої системи керування насосними агрегатами застосуванням плавного пуску дозволить не тільки економити електроенергію, але й подавати Обласному центру Закарпаття місту Ужгороду певною мірою більше води. Принаймні так кажуть у міському "Водоканалі".

"Ця насосна станція обійшлася Ужгороду в 550 тис. грн. Ця станція дозволить економити в першу чергу електроенергію – близько 1,5 тисяч кіловат в день, або 2,5 тис. грн. протягом дня", — прокоментував міський голова Ужгорода Сергій Ратушняк.

За словами головного інженера "Водоканалу" М. Брежнєва, для того, абьи ммісто мало безперебійне водопостачання,необхідно побудувати нову насосну станцію та ще один. поряд з існуючим, резервуар для води місткістю принаймні на 8,5 тис. кубометрів. Для цього необхідно 15 млн.грн.

By andzy at 2007-06-27

Президент України Віктор Ющенко своїм указом зупинив дію окремих положень постанови Кабінету Міністрів щодо порядку забезпечення споживачів природним газом. Рішення Президента стосувалося тих положень уряду, які суттєво обмежували підприємницьку діяльність газорозподільних і газорозподільних підприємств, у тому числі й ВАТ "Закарпатгаз".

Як зазначається у супровідних документах до указу Президента, Віктор Ющенко неодноразово доручав уряду проаналізувати ситуацію на ринку природного газу, вжити заходів для виправлення ситуації, але урядом жодних заходів вжито не було.

Відповідному рішенню Президента передувало засідання Ради національної безпеки і оборони, де обговорювалося питання енергетичної безпеки держави. В протоколі засідання РНБОУ зокрема значилося: «Протягом останніх місяців Урядом та Мінпаливенерго прийняті рішення, які створюють передумови до різкого погіршення фінансового стану НАК «Нафтогаз України» та ДК «Укртрансгаз», дестабілізації внутрішнього ринку газу, його монополізації ЗАТ «УкрГазЕнерго»». Внаслідок таких дій «НАК «Нафтогаз України» втратив як право експорту російського природного газу з території України, так і його реалізацію на території України. Компанії залишилась збиткова діяльність постачання газу житлово-комунальній сфері та населенню. Як наслідок, через потенційну боргову залежність виникла загроза втрати (передачі за борги) активів – транзитних трубопроводів, газорозподільних мереж і газових сховищ, майна споживачів газу – підприємств різних галузей промисловості».

Сам міністр палива та енергетики Юрій Бойко заперечує такий стан речей і стверджує, що Президента однобоко інформують. Окрім того, він пообіцяв, що фінансовий 2007 рік «Нафтогаз України» закінчить із прибутками. Керівник Мінпаливенерго не назвав планований чистий прибуток компанії, відзначивши, що він буде невеликий, але буде.

Тим часом, Служба безпеки України у своїх звітах Президенту України повідомляла, що «мають місце спроби ВАТ «Газпром» і ВАТ «Газпромбанк» із залучених афілійованих компаній скуповувати зобов’язання НАК «Нафтогаз України». Зазначене дозволить кредиторам, у разі можливого дефолту вітчизняної компанії, в судовому порядку домагатися відчуження активів позичальника».

«В Україні триває повзуче захоплення ринку газу й суміжних ринків монополістом. При цьому це робиться за підтримки уряду», – охарактеризував ситуацію Віктор Ющенко на зустрічі з журналістами.

По состоянию на 1 июня сумма невыплаченной заработной платы в Украине составила 828 млн. 853 тыс. гривень. Об этом сообщили в Государственном комитете статистики.

Наивысший уровень задолженности по заработной плате в Донецкой (189 млн. 47 тыс. грн), Луганской (82 млн. 604 тыс.), Харьковской (68 млн. 944 тыс.), Днепропетровской (42 млн. 595 тыс.) областях и Автономной республике Крым (50 млн. 127 грн.).

Самый низкий уровень задолженности по заработной плате в городе Севастополь (1 млн. 853 тыс. грн.), ЗАКАРПАТСКОЙ (3 млн. 541 тыс.), Волынской (4 млн. 160 тыс.), Черновицкой (5 млн. 581 тыс.) и Ивано-Франковской (6 млн. 211 тыс.) областях.

При этом задолженность по зарплате промышленных предприятий составила 431 млн. 273 тыс. грн. Задолженность по зарплате в сельском хозяйстве составила 154 млн. 644 тыс. грн.

До Хустського МРВ УМВС у Закарпатській області надійшло повідомлення телефоном від чергового лікаря місцевої лікарні про те, що до них каретою швидкої допомоги доставили у травматологічне відділення 60-річного мешканця села Іза.

Лікарі діагностували у пацієнта закриту черепно-мозкову травму, перелом лівої скроневої кістки, закритий перелом лівої ключиці, субарахноїдальний крововилив.

Як з’ясували працівники міліції, чоловік травмувався впавши з дерева.

На даний час він переведений у реанімаційне відділення внаслідок різкого погіршення стану здоров’я, повідомили ЗІА "Простір" з ЦЗГ УМВС в Закарпатській області.

До Тячівського РВ УМВС у Закарпатській області надійшло повідомлення телефоном про те, що в урочищі Журава села Красна у руслі річки Тересва виявили труп чоловічої статі, віком 30-35 років, верхня частина тулуба — без одягу.

Зовнішнім оглядом тіла ознак насильницької смерті не виявлено. Особа утопленика встановлюється.

Того ж дня надійшло повідомлення і в Хустський МРВ УМВС про аналогічну подію. В урочищі Дикий села Липча виявили на земельній ділянці труп 42-річної місцевої мешканки теж без ознак насильницької смерті.

Причину смерті жінки встановить судмедекспертиза, повідомили ЗІА "Простір" з ЦЗГ УМВС в Закарпатській області.

28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла нову Конституцію України. З нагоди 11-ї річниці Основного Закону нашої держави в Управлінні МВС України в Закарпатській області відбулося урочисте зібрання, котре відкрив його начальник полковник міліції Віктор Чепак.

У своєму вступному слові Віктор Іванович охарактеризував прийняття Конституції як непересічну віху в історії Української держави. Ми йдемо у Європу, і від того, наскільки чітко дотримуватимемось вимог Конституції, залежить те, чи прийме нас у своє коло європейська спільнота, чи зрозуміють нас самі європейці.

Усі роки незалежності України не були простими та легкими ні для суспільства загалом, ні для органів внутрішніх справ зокрема. Проте міліція зробила все для того, аби зняти кримінальну напругу в суспільстві, у наших містах і селах. Органи внутрішніх справ - відкриті перед громадськістю. Звісно, передчасно говорити про те, що нинішній стан в українському суспільстві відповідає конституційним вимогам, однак криміногенна ситуація в державі повністю під контролем правоохоронних органів.

Полковник Чепак укотре наголосив: що міліція повинна залишатися поза політикою, хоча у цей складний період чергових виборів ОВС намагаються втягнути у політичні розборки. “Я зроблю все, що від мене залежить, аби цього не сталося. Якщо ми працюватимемо в рамках чинного законодавства, у рамках Конституції, тоді до міліції не буде питань ні до, ні після виборів”, - запевнив начальник УМВС.

З нагоди свята Конституції нагороджено ряд працівників міліції, котрі добилися найкращих успіхів у роботі, проявили відданість службовому обов’язку та високий професіоналізм. Зокрема, відзнакою МВС України 1-го ступеня нагороджено:
начальника ІТТ Ужгородського МВ УМВС лейтенанта міліції Василя Фіалковського, оперуповноваженого ВКР Свалявського РВ УМВС капітана міліції Івана Лешка.

Відзнаку 2-го ступеня отримали:

ст.інспектор дозвільної системи ВГБ УМВС майор міліції Сергій Гавриш,

слідчий Великоберезнянського райвідділу капітан міліції Анатолій Попадич,

оперуповноваженого в особливо важливих справах ВВБ в Закарпатській області ст.лейтенант міліції Василь Юращук.

Почесною грамотою УМВС нагороджено:

ст.інспектора з особливих доручень УГІРФО УМВС підполковника міліції Степана Баб’яка,

оперуповноваженого в особливо важливих справах ВВБ майора міліції Володимира Дьордяя.

Подяку оголошено майору міліції Висилю Цьокові, ст. лейтенантові Василю Цапу, прапорщику міліції Василю Старчевичу.

На завершення свята Віктор Чепак побажав усім присутнім міцного здоров’я, благополуччя в родинах та щастя.

ЦГЗ УМВС України в Закарпатській області-"Відомості міліції"
30.06.2007 | 09:11

Нещодавно український квітковий ринок був майже цілком відданий на відкуп зарубіжним виробникам і являв собою вулицю з одностороннім рухом. З Голландії та деяких інших країн завозилися і реалізовувалися готові зрізані квіти. Лише оптимісти могли раніше припускати, що в Україні може бути вирощений той самий «миллион алых роз», про який співається у відомій пісні.

Проте, як дружно запевнили кореспондента «ДТ» українські квіткарі, на таку знакову кількість троянд, що свідчить про зрілість ринку, вони давно вийшли. Виробнича база вітчизняних виробників уже цілком спроможна виростити 100 мільйонів троянд. Для цього необхідно 80 га теплиць, побудованих з урахуванням сучасних голландських технологій (із використанням краплинного поливу та мінеральної вати). Усе це в Україні є, і наші квіткарі можуть щороку вирощувати 100 млн. троянд, що на 80% покриває потреби ринку.

Технології успіху
До цього рубежу підходили по-різному. Скажімо, відомий виробник овочів ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат», з огляду на ринкову кон’юнктуру, крім основної продукції почав вирощувати квіти. Спочатку для цього відвели невеличку експериментальну теплицю, а переконавшись у дохідності підприємства, перепрофілювали ще кілька. На старті розвитку місцевого квіткового виробництва городники, які розширили свій профіль, відіграли важливу роль. Проте тільки їхніми зусиллями не вдалося б зробити такий ривок.

Один із нинішніх лідерів ринку — компанія «Камелія» — починала свою діяльність 1994 року з імпорту зрізаних квітів із Голландії та інших країн, пропонуючи місцевим споживачам рослини понад трьох тисяч найменувань. Наростивши фінансові м’язи на імпорті, компанія почала вкладати кошти не лише в розширення торгової мережі, а й у створення власного виробництва квітів. Сьогодні в них 90 тис.кв.м власних теплиць, будуються нові виробничі потужності, розраховані не тільки на постачання продукції на внутрішній ринок, а й на експорт.

Створюють і розширюють власні виробництва також інші компанії, які починали свою діяльність із чистого імпорту квіткової продукції. Мукачівська фірма «Квіти Закарпаття», за словами її керівника Івана Пфістера, робить ставку на вирощування розсади однолітніх і багаторічних квітів, кімнатних рослин, львівська «Еліт флора» — на оптово-роздрібний продаж кімнатних, декоративних рослин, цибулин квітів, насіння і рослин відкритого ґрунту.

Однак головні зрушення, що відбулися на вітчизняному квітковому ринку, який, виявляється, може вирощувати мільйони червоних троянд, пов’язані з тим, що за останні роки в країні з’явився цілий ряд сучасних (заснованих на новітніх технологіях) квітникарських підприємств. Господарство «Асканія-Флора» — це ціле містечко зі скла, де, вирощуючи елітні троянди, працюють понад 350 осіб. У теплицях компанії «Украфлори» за рік вирощують 18 мільйонів квітів. При цьому менеджмент, створюючи дилерську мережу, планує до 2010 року збільшити виробництво вдвічі, а до 2015-го — утричі. Саме компанії, оснащені сучасними технологіями, поєднуючи діяльність на внутрішньому ринку із постачаннями за кордон, найбільше сприяють розширенню сфери впливу вітчизняного бізнесу.

Орієнтація в квітникарстві на новітні досягнення дала українським виробникам змогу одними з перших розпочати впровадження нової екологічно чистої технології, заснованої на застосуванні не синтетичних, а органічних замінників ґрунту в теплицях. Група українських підприємців на острові Цейлон налагодила виробництво матів на основі кокосового субстрату, які успішно використовуються у вирощуванні не лише овочів, а й квітів і горщикових рослин. В інтерв’ю кореспонденту «ДТ» заступник директора ЗАТ «Магеллан» Андрій Кивушин розповів, що українська компанія, крім заводу, має оснащену всім необхідним лабораторію, наукову базу, яка дозволяє проводити дослідження, вносити необхідні корективи в технологічні процеси. Екологічно чисту продукцію для теплиць — кокосові мати і блоки — дедалі ширше застосовують у вітчизняному квітникарстві й овочівництві; вона експортується в Росію, Білорусь, країни Прибалтики.

Майстер-клас для інвесторів
Якщо порівняти квіткові ринки Росії та України, то картина вимальовується неоднозначна. Місткість російського ринку, за оцінками експертів, становить 1,3—1,5 млрд. дол., українського — у межах 400—500 млн. дол. Росіяни трохи більше, ніж українці, витрачають коштів на придбання квітів. У наших північних сусідів ринок зростає щорічно на чверть, а в Україні — лише на 15—20%. Але за якісними показниками ситуація інша. У місткому російському ринку імпорт і власне виробництво зупинилося на співвідношенні дев’ять до одного, тобто, 90% квітів ввозиться і лише 10% вирощується на місці. В Україні власне виробництво квітів, а надто в останні роки, має тенденцію до збільшення. Українські виробники, особливо з тих, що опанували голландську технологію і побудували сучасні теплиці, досить активно просувають продукцію на ринки Росії, Білорусі, інших країн СНД.

Відповідаючи на запитання журналістів, представник зарубіжних організаторів II Міжнародної виставки з квіткового бізнесу Flowers Hortech Берко Стук’є (Голландія) сказав, що український квітковий ринок є найбільш розвинутим серед країн СНД. На його думку, він на три-чотири роки випереджає російський. У своїй діяльності голландські фірми, з огляду на цю обставину, планують через кілька років збільшити на чверть імпорт квітів (переважно зрізаних) у Росію. Що ж до України, то зростання поставок тих-таки зрізаних квітів основний світовий імпортер не передбачає. Замість цього планує ввозити більше посадкового матеріалу, кімнатних рослин і рідкісних екзотичних квітів, попит на які місцеві виробники задовольнити не в змозі.

Ділові взаємовідносини, співробітництво із зарубіжними квіткарями переконало вітчизняні фірми в тому, що не всі напрями специфічного бізнесу можуть бути однаково успішними. Якщо вирощування квітів масового попиту виявилося для них посильним, то з насінництвом, селекцією ситуація інша. Навіть спеціалізоване науково-виробниче товариство (НВТ) «Елітсортнасіння», яке працює вже не перший рік, вирощуючи насіння айстр, чорнобривців, петуній, не береться за насінництво особливо популярних на ринку троянд, тюльпанів... За словами менеджера НВТ Ярослава Билиневича, фірма є конкурентоспроможною, якщо спеціалізується на вирощуванні традиційних українських квітів на насіння. Стосовно ж насіння і розсади троянд, тюльпанів, орхідей, не кажучи вже про екзотичні рослини, то їх купити за кордоном набагато дешевше, ніж виростити на місці. Тому українські квіткарі використовують імпортний посадковий матеріал, ввезений переважно з Голландії, що дає можливість, не витрачаючи додаткових зусиль і коштів, розширювати масштаби власного виробництва, нарощувати експортні поставки, відчувати реальний ефект від участі в міжнародному поділі праці.

«Тіньові» квіти
Думка експертів, які вивчають проблеми квіткового ринку, однозначна — від співробітництва вітчизняних і зарубіжних фірм виграє український споживач. Заважає справі не зростання конкуренції між ними, а базарна стихія, коли дрібні ділки ввозять посадковий матеріал, вирощують квіти і торгують ними, не витрачаючи коштів на мито і податки. Особливо уражені тіньовим квітковим бізнесом прикордонні та курортні регіони країни. За словами керівника фірми «Квіти Закарпаття» Івана Пфістера, конкурувати з величезною армією тіньовиків складно. Аби компенсувати втрати, підприємство змушене переносити продаж у більш контрольовані міста, у тому числі в Київ, де було взято в оренду теплиці, торгові площі.

Погано, що сумлінний виробник змушений шукати порятунок від тіньовиків, іти на додаткові витрати. Вихід — у створенні для вітчизняного виробника, який набирає сили, сприятливих умов як для розвитку власного виробництва і зростання обсягів продажу, так і для розширення міжнародного співробітництва. Досягнення у виробництві квітів можуть зійти нанівець, якщо не створити сучасної торгової мережі, аби левова частка квіткової продукції продавалася не «в темну» на базарах, а прозоро, у спеціалізованих магазинах і відділах. Торгувати таким гарним товаром потрібно чистими руками.

Злочинний світ сусідньої Львівської області традиційно “славиться” своєю злодійською винахідливістю. Чого варті самі лиш злодії-“барсетники”, котрі підстерігають в основному приїжджих автовласників, спускають або пробивають на зупинці чи парковці колесо і, доки чоловік вийде глянути, що до чого, умить залазять у салон та цуплять цінні речі. Зазвичай це барсетки з грошима, мобільними телефонами та документами. А нещодавно жертвою львівських злодюг став і наш земляк.

Пан Н., відомий берегівський підприємець, має солідний бізнес. І от вирушив у справах аж у Київ (треба було зустріти з літака дружину). На одному з переїздів сусідньої Львівської області він зупинився і бачить: збоку, порушуючи Правила дорожнього руху, його об’їхала біла “вісімка” із затемненими вікнами. Водій незнайомого авто намагався всіляко відвернути увагу берегівця з лівого боку. Перетнувши переїзд і проїхавши кілька метрів, наш земляк відчув, що його авто має пробите праве заднє колесо! Тобто, коли одні зловмисники відвертали увагу водія зліва, витворяючи “кульбіти” на трасі, їхній спільник непомітно пробив колесо з правого боку...

Чоловікові нічого не залишалося, як зробити вимушену зупинку. А треба сказати, що потерпілий - літня людина, до того ж має проблеми з серцем. Словом, важко було самому бортувати колесо. Зробивши роботу, він відійшов на хвильку, як мовиться, справити малу потребу. Коли повернувся з кущів біля нього зупинилося якесь авто.

Незнайомий молодий чоловік каже: бачу, ви колесо пробили, може, допомогти, запаску дати? Словом, заговорює зуби... А наш потерпілий у цей час перекладає з багажника, звідки витягнув запаску, у салон особисті речі. Ні, відказує берегівець, спасибі за допомогу, але нічого не треба - у мене добра запаска. А той уперся: “Та ні, я хочу вам допомогти, може, вам треба колесо? У мене є знайомий, то можу організувати новеньку “гуму”...

Ледве відкараскався від надокучливого “добряка” наш земляк, сів у свою іномарку та й вирушив у дорогу. Аж раптом дзвінок на його мобільний телефон: ви - такий-то? Так, відказує. “Шановний, а вам документи не потрібні?” - запитує незнайомий голос у слухавці. Ні, каже, нічого не потрібно, відчепіться! Але, відчувши, що щось трапилося, заїжджає чоловік на першу-ліпшу автозаправку й дивиться по салону, а дипломата немає! У ньому - особисті документи, документи з фірми, контракти з партнерами тощо. Та найгірше, в тому дипломатику знаходилися дуже дорогі ліки, без яких він, сердечник, не може жити!

Чоловіку нічого не залишалося, як телефонувати дружині й пояснити, що приїхати за нею в Київ він не зможе, а також попросити сина, аби той вирушив із Закарпаття по нього на Львівщину. Далі потерпілий поїхав у місцеву міліцію. А позаяк НП сталася на кордоні двох районів - Буського і Кам’янка-Буського, то довелося писати заяви одразу в два райвідділи Львівського УМВС...

- Львів’яни зареєстрували заяву потерпілого берегівця, а коли він повернувся додому, то завітав і до нас, - розповідає начальник Берегівського РВ УМВС підполковник міліції Юрій Пеца. - Розповів, що вимагачі просять за документи тисячу доларів викупу. Ми з ним узгодили план операції, зв’язалися з львівськими колегами. Задіяли всі можливі оперативні сили. Позаяк не могли посилати на операцію затримання самого потерпілого, бо чоловікові 60 років, у нього хворе серце, то відправили під виглядом родичів двох наших оперів... Поїхав з ними й один представник з фірми потерпілого - колишній працівник карного розшуку.

Однак затримання вимагачів виявилося нелегкою справою. Обережні львів’яни призначали зустріч то на одній АЗС, то на іншій, то в полі. Словом, водили машину по цілій Львівській області, відслідковуючи, чи немає “хвоста”... Врешті-решт сказали, що документи там-то в канаві, а гроші слід передати такій-то особі. Останній, узявши гроші, почав утікати, і закарпатським “операм” довелося добрий кілометр побігати за спритним молодиком по селищу, де все відбувалося... Дорогою зловмисник викинув ніж-“заточку”, але був врешті-решт затриманий закарпатцями, які передали його в наручниках львівським колегам.

- Усе закінчилося добре, хоча наші працівники й ризикували життям. Я оголосив їм подяку за мужність та професіоналізм. Документи ми віддали власникові, - продовжує підполковник Пеца. - Там фігурував контракт з іноземним партнером на кілька тисяч євро, тому зловмисники вирішили, що для такого серйозного бізнесмена якихось тисячу доларів - не гроші. Там тільки ліки тисячу доларів коштували...

Розшуком співучасників затриманого вимагача займається львівська міліція. Вочевидь, це для них далеко не перша подібна афера.

Якось я стала мимовільним свідком розмови між двома жінками. Одна з них – газовий контролер. Цій пані щомісяця необхідно відвідати не одне помешкання, тож робота нерідко затягується допізна. Особливо неприємно у зимові та осінні вечори. Мало того, що вулиці погано освітлені, а тут ще й ледь не на кожній – бродячі собаки. Тому жінка постійно «озброюється» чималою палицею.

На «безгоспних» чотириногих нарікає і більшість батьків, кому доводиться відправляти своїх дітей до школи, а в літню пору – в табори відпочинку, що діють при навчальних закладах. Не всі собаки дружелюбно зустрічають дітлахів. Досить небезпечно стало останнім часом і біля смітників, де зазвичай голодна собача братія вештається у пошуках чогось смачного.

Буквально кілька місяців тому неподалік одного з таких місць в ужгородському мікрорайоні «Шахта» пси напали на чоловіка. На щастя, обійшлося подертим одягом та незначними подряпинами – вчасно підоспіли мешканці сусідніх будинків. Чоловікові, правда, довелося прийняти кілька уколів. А ось юнакові, жителю багатоповерхівки у Новому мікрорайоні пощастило менше. Він ледь не позбувся пальця. До того ж згадані уколи викликали у нього сильну алергічну реакцію. Стан здоров’я юнака ще й досі викликає занепокоєння. І таких випадків – чимало.

Пригадується, в одному з попередніх номерів газети "відомості міліції" надрукували лист жителів будинків, що поблизу так званого П’яного базару в Ужгороді. Їх також турбувала проблема бездоглядних собак.

Якщо донедавна бродячі брати наші менші «оселялися» найчастіше поблизу житлових будинків, де сердечні бабусі чи співчутлива малеча прикормлювали їх, то тепер від них немає проходу навіть у центрі Ужгорода. Певно, не один звертав увагу на зграї псів біля магазинів «Мандарин», «Едельвейс» та на вулиці Театральній. Проходячи повз такі зборища, залишається лише сподіватися на те, що собачки у настрої.

Свого часу у великих містах діяли спеціальні служби. Можливо, їхня робота була не зовсім гуманною, але ж, принаймні, ми не боялися гуляти нашими вулицями. У багатьох країнах, наприклад, існують собачі притулки. А ось міська влада обласного центру сусідньої Львівщини запровадила навіть штрафні санкції для господарів, чиї собаки знаходяться у людних місцях без намордника та повідка.

Ужгородців у першу чергу турбують бродячі чотириногі «друзі». Хотілося б, щоб міська влада звернула увагу на цю проблему. А то не дай Бог… Недарма ж у народі кажуть: собаці вірити не можна. Ми зі свого боку додамо – бродячим і поготів!