"За кордоном ти — людина третього сорту", — каже закарпатський заробітчанин Ігор Цогла
"За кордоном ти — людина третього сорту", — каже закарпатський заробітчанин Ігор Цогла
...Приморське
село Безіменне Новоазовського району - типовий курорт місцевого
значення з особливим колоритом. Незвичного вигляду вулицям надають
будівлі, оздоблені в гуцульському стилі. То вигулькне півник на даху,
то - фасад із
різьбленого дерева, то - оригінальна арка. Впадає в око велика табличка: "Провулок Карпатський".
Усе
це - заслуга вихідців із Західної України, а нині - працівників
агроцеху № 18 дочірнього підприємства "Ілліч-Агро-Донбас"
Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Ось уже кілька
років приїжджі робітники працюють в агроцеху на спорудженні та
оздобленні будівель.
Почалося все з того, що одного разу тодішній голова районної
держадміністрації Володимир Вдовенко поїхав на Закарпаття і запросив
звідти
робітників. Пізніше Володимир Андрійович очолив сільськогосподарське
підприємство. І щороку їздив на Західну Україну шукаючи майстрів:
мулярів, столярів, слюсарів.
"Були часи, коли ми розраховувалися з ними зерном, потім - металом,
борошном, - пригадує начальник агроцеху. - Після того, як господарство
ввійшло до складу агрокомплексу комбінату імені Ілліча, справи
налагодилися. Зараз виплачуємо гроші, всі робітники зараховані до штату
підприємства і оформлені, як належить".
Тимофій Красняник приїхав із Міжгірського району Закарпаття. Вдома в
нього дружина і четверо дітей. Із них лише старша донька заробляє сама
-
влаштувалася в барі. Інші діти ще ходять до школи. "Мій друг тут працює
довше і забрав мене сюди, - розповідає будівельник. - Мовляв, поїдемо,
заробиш нормально. У нас такої можливості немає. Справді, тут усі
умови: зарплата вчасно, гуртожиток дали, харчування тричі на день
безплатно". Єдине, чого не вистачає, зізнається мій співрозмовник, -
родини. З рідними вдається побачитися під час поїздок додому: така
нагода випадає раз на кілька місяців.
В'ячеслав Клапін зі Сваляви - бригадир, в Новоазовському районі вже
чотири роки. "Директор агроцеху бував у нас, кликав на роботу. Ми і
приїхали, адже вдома роботи немає, - пояснює майстер. - Коли їхав сюди,
нічого не знав ані
про Маріуполь, ані про Донецьк. Роботи багато, але не скаржимося.
Щоправда, в морі не купаємося - зараз дуже багато бруду. Працюю
офіційно, є договір. Тут два місяці, потім тиждень-два вдома. Раніше
вісім років працював у Чехії, але тут краще".
У залі засідань головної контори агроцеху висить стенд із фотографіями:
робітники із Західної України на важливих для господарства об'єктах.
"Закарпатська область, Воловецький район, село Нижні Ворота",
"Міжгірський район, село Колочава", "Тячівський район, село Буштина",
"Свалявський район, село Стройне", "Івано-Франківська область, село
Старий Лисець" - за адресами, звідки приїздять бригади робітників,
можна вивчати географію. Така практика спричинила велику цікавість і в
газетярів, які відвідали господарство в рамках акції "Україна очима
редактора", організованої Журфондом Національної
спілки журналістів України.
- Приємно, що робітники із Західної України вміють робити те, чого не
можемо ми, особливо роботу по дереву, - каже майстер
будівельно-монтажної дільниці Тетяна Лихоносова. - Ми цінуємо цю красу.
Ось, наприклад, зараз майстри оздоблюють ззовні будиночок, із якого сто
років тому починалося місцеве зерносховище. Будиночок не впізнати.
Майстри живуть у гуртожитку, там є туалет, душ, як належить. Харчуються
в їдальні. Зараз, улітку, починають працювати рано: і о четвертій, і о
п'ятій ранку. Лізуть на дах, поки не жарко. Я поруч живу і чую:
тук-тук. Хто хоче заробити, той заробить. А якщо хтось їде без
заробітків, це вже не наша провина.
До того, що в селі Безіменному і сусідньому селищі Сєдове живуть і
працюють західноукраїнці, місцеві мешканці вже звикли. За словами
Тетяни Лихоносової, до майстрів звертаються, приміром, якщо потрібно
швидко і якісно поміняти
замок, скласти меблі. В дитсадках і пансіонаті з'явилися дитячі
майданчики із дерева в "карпатському" стилі. А в Сєдовому - цілий
готельний комплекс "Карпати", на фасаді якого трьома мовами -
українською, російською та
англійською - написано: "Ласкаво просимо". Перед воротами - величезне
гасло: "Схід і Захід - навіки разом!". Комплекс, на подвір'ї якого -
мальовничий струмочок, романтичні місточки, тин, фігури волів, коней
тощо, споруджували будівельники із Львівської, Тернопільської,
Івано-Франківської, Закарпатської, Волинської областей. Видно, що
керівник агроцеху Володимир Вдовенко закоханий у гуцульський край: в
господарстві навіть вимпели "Кращому слюсарю" чи "Кращому лідеру"
виконані як гобелени.
"З місцевими ми легко спілкуємося, - розповідає Іван Івась із
Міжгірського району Закарпаття. - Проста людина із простою ніколи
сваритися не буде. Це все політики. А ви до нас приїздіть у гості.
Відпочинете, наберетеся сил, чистим повітрям подихаєте". "До нас тут
нормально ставляться, поважають. Ми разом, схід і захід. А інше -
просто політика", - майже так само висловлюється В'ячеслав Клапін.
Щодо заробітків: у майстрів вони починаються від 1000 гривень і вище.
Нагадаю, що за проживання і харчування приїжджі робітники не сплачують
ані
копійки. Багато це чи мало?
- Я працював і в Чехії, і в Словаччині, і в Москві, і в
Санкт-Петербурзі, і в Києві, - зізнається Ігор Цогла з Хуста. - Від
друга почув, що можна приїхати сюди. В чому відмінність? Тут працюєш,
як біла людина. Оформлений, як належить. А в Росії постійно ходиш,
озираєшся, кожного міліціонера боїшся. За кордоном ти - людина третього
сорту. Та і про пенсію треба думати, хоч я і молодий. Адже все життя по
шабашках не працюватимеш.