Найбільш «українську» область країни звинуватили у нетерпимості стосовно євреїв. Тільки за цей рік на побожних євреїв і єврейські організації Житомирщини нападали тричі. Хто стоїть за проявами антисемітизму у древлянському краї?

- Шановний рабине Хайкін, чи існує в Україні антисемітизм?

- Для подібних припущень, на мій погляд, немає жодних підстав. Повірте мені, людині, навченій досвідом: ті поодинокі випадки дискримінації за національною ознакою, що час від часу потрапляють на сторінки газет, - лишень підтвердження кінця тоталітарного «радянського» минулого України. Як вам, напевно, відомо, велику частину життя я провів в державах Західної Європи. Уявіть, у Королівстві Бельгія, конкретно – у столиці Євросоюзу Брюсселі в мене кілька разів жбурляли важкими каменями. І не тільки в мене. Представникам рабинату доводилося переживати в «цивілізованій Європі» й чималі особисті приниження, й наруги над юдейськими цінностями. В Україні ж я відчуваю себе вільно і в цілковитій безпеці. Отже, ваші побоювання щодо відродження «чорносотенних загонів» - марні.

Діалог автора цих рядків із головним рабином України мав місце навесні 2004 року.

Головний рабин України Азріель Хайкін

Незадовго до цього щойно призначений главою українського рабинату рабин Хайкін брав участь в урочистій церемонії передачі сувоїв Тори (вони зберігалися до цього в Житомирському обласному державному архіві).

Терпіти більше - немає сил!..

20 серпня 2007 року головний рабин України Азріель Хайкін відправив лист до президента, прем`єр-міністра, в Генеральну прокуратуру, в Службу безпеки України, до Житомирської обласної державної адміністрації, а також до всіх керівників релігійних і громадських організацій України із закликом активно боротися з будь-якими проявами ксенофобії і звернути особливу увагу на важку ситуацію, яка складається в Житомирі.

Як мовиться в листі, "до Головного рабинату України надійшло звернення Житомирської єврейської громади, підписане головним рабином Житомира, Північної та Західної України Шломо Вільгельмом. У цьому зверненні наводяться факти регулярних антисемітських витівок, що відбуваються в Житомирі: постійних образ, антисемітських написів і вандалізму відносно віруючих євреїв та культурних споруд". "Релігійні євреї, - зазначає Хайкін, - в Житомирі відчувають себе в небезпеці, їм постійно загрожують, їх ображають на вулиці і кидають в них предметами. За цей рік були три серйозні напади на побожних євреїв і єврейські організації. У двох випадках євреї отримали серйозні фізичні травми. В останньому випадку (серпень 2007 року) разом із рабином була побита його дружина!".

Як вважає головний рабин України, "власті Житомира або не мають бажання, або не в змозі забезпечити безпеку і міжнаціональний і міжрелігійний мир в місті. Міліція, роблячи деякі кроки по патрулюванню території біля синагоги, не в змозі надати серйозну протидію антисемітським угрупуванням. Служба безпеки України ухиляється від розслідування цих інцидентів і діяльності антисемітських і ксенофобських угрупувань Житомирщини". "Пасивність властей і їхня нездатність протистояти залякуванням, образам і фізичним нападам на членів єврейської громади викликає глибоку стурбованість, - відзначає Хайкін. - Я звертаюся до українських державних і громадських організацій, до міжнародної громадськості із закликом зажадати від житомирських правоохоронних органів, прокуратури, МВС та СБУ ретельного розслідування злочинів на національному і релігійному грунті, а від властей, як Житомира, так і України, - рішучих кроків по припиненню дій антисемітських і ксенофобських угрупувань. При цьому ми вимагаємо, щоб були виявлені і понесли відповідне покарання не тільки безпосередні виконавці, але й замовники, організатори, ідейні натхненники і покровителі цих злочинів". "Ксенофобія і антисемітизм, - нагадує головний рабин України, - є злочинами не тільки перед суспільством, але й перед Всевишнім".

Б`ють не за паспортом. Нібито

Що ж змінилося за три роки в місті, розташованому всього лише в 132 кілометрах від Києва? Невже в гоніннях віруючих-юдеїв справді винні представники «помаранчевої» влади»?

На перший погляд, політика в інцидентах із «національним забарвленням» абсолютно ні при чому. Хулігани, що били на вулицях релігійних євреїв, під час допитів міліціонерів називали переважно «корисливі» мотиви своїх дій. Скажімо, хтось із них, почувши англійську мову, вмить сповіщав по мобільному однолітків: мовляв, по місту гуляють заможні іноземці. Без охорони! Молодики зліталися, немов вороння, і нещадно «кривдили» поважних людей; якщо ж ті намагалися присоромити юних негідників, - у відповідь чулася брудна лайка з «національним присмаком».

З тієї ж «серії» й останні серпневі інциденти: побиття подружньої пари Нухима і Брахи Тамаріних (відображене у зверненні головного рабина України) і спроба погрому в старій Житомирській синагозі. Якась молода людина під час післяполудневої молитви «Мінха» зламала вікно і увірвалася в будівлю. Габай синагоги спробував було схопити незнайомця, проте той закрив обличчя руками і сховався. Протягом кількох хвилин до синагоги прибули три міліцейські машини з п`ятнадцятьма співробітниками правоохоронних органів. Все, що вдалося їм зробити, - це прочесати район у пошуках зловмисника і зібрати покази свідків.

«Справа житомирських шкідників»

Важкі часи для житомирської общини почалися, як це не парадоксально, з моменту… передачі їй сувоїв Тори. Якщо бути точнішим, - «здачі у короткочасну оренду»: кожні три місяці община була зобов`язана писати на ім`я керівництва держархіву листа з проханням дозволити їй зберігати у себе сувої іще один термін. Використовувати для молитви сувої було ризиковано: пергамент був сильно пошкоджений. Однак і реставрувати святиню община не мала права!..

Одного разу до євреїв прийшли декілька уповноважених фахівців, розклали сувої на підлозі і почали міряти їх рулеткою. З десятьма сувоями все було в нормі, довжина не відрізнялася від вказаної в документах. А от сім сувоїв виявилися трохи довшими. Розбіжність з даними архіву склала 30 метрів. Підкреслю: сувоїв не поменшало, а побільшало!

Проте євреї були звинувачені в самовільному розрізанні сувоїв на шматки з метою «продати комусь за кордон».

Виступаючи перед глядачами телеканалу «1+1», директор облархіву Ігор Рафальський (рідний брат відомого українського політтехнолога Олега Рафальського - авт.) заявив: мовляв, був би лишень історичний документ з архіву, - а покупець завжди знайдеться!..

…У повідомленнях ізраїльської преси, надто на початку 90-х років, частенько згадувалися єврейські стародавні рукописи і ритуальні предмети, якимсь чином вивезені з країн колишнього СРСР. Найгучнішою справою була, мабуть, крадіжка з Російської національної бібліотеки Санкт-Петербурга 92 рукописів і предметів, здійснена взимку 1994 року. Вартість викраденого дорівнювала $139 411 040; аукціонна ж ціна була удвічі вищою.

Сувої Тори з міста Житомира ізраїльські журналісти в своїх публікаціях теж неодноразово згадували. Було б украй цікаво дізнатися: про які саме сувої йшлося? Мабуть, про ті цілі сувої, замість яких єврейська община Житомира через 10 років отримала розрізнені фрагменти? Адже попередники теперішнього керівництва держархіву цілком могли брати участь в подібних “заходах”; а Ігор Рафальський за службовим обов`язком зобов`язаний назвати винних в тих давніх розкраданнях.

Так з`явилася версія щодо умисного пошкодження в житомирській синагозі «позичених» їй на час сувоїв.

Ну а далі почалося неприкрите цькування віруючих.

Страхова компанія отримала вказівку не продовжувати договір із юдейською общиною. Архів зажадав негайно вилучити у євреїв сім сувоїв – нібито для експертизи. Община не образилася: нехай міліція розбереться, коли на пергаменті з`явилися пошкодження – рік тому або, скажімо, 10, 20 або 30.

3 січня 2007 року якийсь старший лейтенант міліції з колегами вилучили у общини сім сувоїв, залишивши натомість розписку у вигляді ...копії «протоколу огляду місця події». Міліційейська експертиза, якщо керуватися її протоколом, виявила …нестачу кількох метрів пергаменту. Звідки експерт знав, що сувої укорочені? А йому про це розповіли …в обласному архіві.

На наступному етапі Державний комітет архівів України як доведений факт оголосив про пошкодження сувоїв Тори єврейською общиною і на цій підставі зажадав вилучення решти 10 сувоїв.

Община покірно погодилася. Сувої дістали з металевої шафи, перерахували, засунули в чорні поліетиленові мішки (у такі зазвичай збирають сміття), опечатали печаткою архіву – і понесли.

Через декілька днів житомирській общині оголосили про нове покарання: відтепер її представники позбавлялися права користуватися документами національного архіву.

За житомирян заступилися багато громадських організацій і навіть видні ієрархи православної церкви. На жаль, влада так і не вибачилася за образу, завдану не лише євреям Житомира, а й всій Україні.

Організаторам кампанії, розгорненої проти житомирської общини, і до цього дня невтямки, що продавати Тору по шматочках – неможливо. Увесь сувій покупець придбати ще може. Середня ціна нового сувою - $25 тисяч. Чому так дорого, запитаєте ви?

А тому, що робота – ручна і вимагає виконання нескінченної кількості правил. Справжньою Торою євреї вважають лише сувій, написаний від руки спеціальним писарем на спеціальному пергаменті. Варто переписувачу допустити помарку хоч би в одній літері, - переписується весь сувій.

Відновлені сувої теж недешеві: близько $10 тисяч. Не кожна община може дозволити собі такі витрати.

Тим часом, в теперішню епоху повсюдного відновлення синагог сувоїв Тори катастрофічно не вистачає! Скажімо, єврей з Шостки Сумської області, щоб відзначити повноліття свого сина, вимушений їхати аж до Житомира. У Шостці через відсутність сувою Тори неможливо провести ритуал бар-міцви. Та й молитися повноцінно без нього теж не можна.

Виходить, що в сучасній Україні євреї не зацікавлені у вивезенні сувоїв Тори: Сувої потрібні тут!..

Переведення стрілок - улюблений прийом комуністів

…Згідно із даними всесоюзного перепису населення 1989 року Житомирщина визнана найбільш «українською» областю. 84 відсотки її населення складали етнічні українці, - більше, ніж у будь-якому іншому регіоні.

У свідомості обивателя за все, що відбувається в області, відповідають губернатор і мер. Однак навряд чи згадані і не згадані у зверненні головного рабина України Азріеля Хайкіна приклади морального і фізичного приниження юдеїв – наслідок неприязні до євреїв “нашоукраїнського” керівництва області.

Більше світла на цю справу проливає затята позиція нинішнього глави Держкомітету архівів України Ольги Гінзбург. Висуванець фракції Компартії у Верховній Раді, Ольга Петрівна регулярно повторює: сувої Тори – надбання всього українського народу, тому вона не допустить, щоб на них сміли претендувати якісь там релігійні конфесії або національні меншини.

Те, що сувої Тори є святинею тільки для євреїв і належать євреям, те, що всі сувої Тори повністю однакові – і нові, і написані 50 або більше років тому, - її не цікавить. «Цього я не знаю», - каже Гінзбург.

...За останньою інформацією, інцидент із сувоями Тори на якийсь час «заглушений». Общину більше не звинувачують у прагненні пошкодити реліквії з метою подальшого вивезення і перепродажу за кордоном.

Побиття ж членів общини, так само як і умисне псування її майна тривають. Чи не тому, що виконавці відчувають свою повну безкарність?

Непогано б дізнатися: хто у наш час здатний її стовідсотково гарантувати?..

Олег БАЗАК, Житомир-Київ

постiйна адреса статтi:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/185471

Сьогодні на території села Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області на місці братської могили розстріляних фашистами євреїв встановили пам’ятник.

Як передає кореспондент УНІАН, у відкритті пам’ятника взяли участь керівники Надвірнянської районної влади, жителі села Лоєва, представники громадськості. Слово в пам’ять про загиблих висловили головний равин Івано-Франківського регіону Мойше Лейб КОЛЄСНІК, директор Міжнародного центру толерантності Лариса ЛОЙКО, сільський голова, а також було зачитано звернення від обласної влади про скорботу за невинноубієними.

На пам’ятнику розміщено меморіальну дошку з написом: «Не убий (по-українськи і на івриті), На цьому місці у 1942 році під час німецько-фашистської окупації України було страчено понад 2 тисячі євреїв із навколишніх сіл та депортованих із Закарпаття».

За архівними даними і свідченнями очевидців, зібраними співробітниками Міжнародного центру толерантності, у вересні 1942 року фашисти тут розстріляли від 2 до 4 тисяч людей (в основному це угорські і словацькі євреї, яких приганяли змучених і голодних із Закарпаття в роки війни). Сьогодні останки жертв були передані землі відповідно до релігійних обрядів.

ГОСПОДЬ - ВЛАСТЕЛИН МИРА
АДОН ОЛАМ
אדון עולם

Властелин мира царствовал до создания Им всех тварей.
Адон олам, ашер малах бе-терем коль йецир нивра.

И когда по воле Его был создан весь мир, Его Именем стало - Владыка.
Ле-эт нааса ве-хефцо коль, азай Мелех, азай Мелех Шемо никра.

И после конца мира Он, Грозный, будет царствовать единовластно.
Ве-ахарей кихлот hа-коль Левадо йимлох Нора.

Он был, Он есть, и Он пребудет вечно в великолепии Своем.
Ве hу hайа, ве-hу hове, ве-hу йиhье, ве-hу йиhье бе-тифьара.

И Он единственный, и нет другого, (нет никого),
Ве-hу Ехад, ве-эйн шени,

Кто сравнился бы с Ним и Ему уподобился,
Леhамшиль Ло, леhахбира.

Ему нет ни начала, ни конца,
Бли решит, бли тахлит,

Он Всемогущ, и Ему принадлежит власть.
Ве-Ло hа-оз, ве-hа-мисра.

Он - Бог мой, вечно живой мой Избавитель,
Ве-hу Эли, ве-Хай Гоэли,

Оплот судьбы моей в час беды.
Ве-цур хевли бе-эт цара.

Он - знамя мое и мое прибежище,
Ве-hу - ниси у-манос ли,

Опора моя в день, когда я взываю (к Нему).
Менат коси бе-йом экра.

Ему я вручаю душу свою перед сном и по пробуждении,
Бе-ядо афкид рухи, бе-эт ишан ве-аира.

И вместе с душою - тело;
Ве-им рухи - гевияти,

Господь со мной, и не устрашусь.
Адонай ли, ве-ло ирьа.

Адон олам, ашер малах
Бе-терем коль йецир нивра.
Ле-эт нааса ве-хефцо коль,
Азай Мелех, азай Мелех Шемо никра.

Ве-ахарей кихлот hа-коль
Левадо йимлох Нора.
Ве hу hайа, ве-hу hове,
Ве-hу йиhье, ве-hу йиhье бе-тифьара.

Ве-hу Ехад, ве-эйн шени,
Леhамшиль Ло, леhахбира.
Бли решит, бли тахлит,
Ве-Ло hа-оз, ве-Ло hа-оз ве-hа-мисра.

Ве-hу Эли, ве-Хай Гоэли,
Ве-цур хевли бе-эт цара.
Ве-hу - ниси у-манос ли,
Менат коси бе-йом экра.

Бе-ядо афкид рухи,
Бе-эт ишан ве-аира.
Ве-им рухи - гевияти,
Адонай ли, ве-ло ирьа.

Властелин мира царствовал
До создания Им всех тварей.
И когда по воле Его был создан весь мир,
Его Именем стало - Владыка.

И после конца мира Он, Грозный,
Будет царствовать единовластно.
Он был, Он есть,
И Он пребудет вечно в великолепии Своем.

И Он единственный, и нет другого, (нет никого),
Кто сравнился бы с Ним и Ему уподобился,

Ему нет ни начала, ни конца,
Он Всемогущ, и Ему принадлежит власть.

Он - Бог мой, вечно живой мой Избавитель,
Оплот судьбы моей в час беды.

Он - знамя мое и мое прибежище,
Опора моя в день, когда я взываю (к Нему).

Ему я вручаю душу свою перед сном
И по пробуждении,
И вместе с душою - тело;
Господь со мной, и не устрашусь.

אדון עולם

מחבר לא ידוע
ספרד מאה 12

אֲדוֹן עוֹלָם אֲשֶׁר מָלַךְ בְּטֶרֶם כָּל יְצִיר נִבְרָא

לְעֵת נַעֲשָׂה בְחֶפְצוֹ כֹּל אֲזַי מֶלֶךְ שְׁמוֹ נִקְרָא

וְאַחֲרֵי כִּכְלוֹת הַכֹּל לְבַדּוֹ יִמְלֹךְ נוֹרָא

וְהוּא הָיָה וְהוּא הֹוֶה וְהוּא יִהְיֶה בְּתִפְאָרָה

וְהוּא אֶחָד וְאֵין שֵׁנִי לְהַמְשִׁילוֹ וּלְהַחְבִּירָה

בְּלִי רֵאשִׁית בְּלִי תַכְלִית וְלוֹ הָעֹז וְהַמִּשְׂרָה

בְּלִי עֵרֶךְ בְּלִי דִמְיוֹן בְּלִי שִׁנּוּי וּתְמוּרָה

בְּלִי חִבּוּר בְּלִי פֵרוּד גְּדָל כֹּחַ וּגְבוּרָה.

וְהוּא אֵלִי וְחַי גּוֹאֲלִי וְצוּר חֶבְלִי בְּיוֹם צָרָה

וְהוּא נִסִּי וּמָנוּסִי מְנָת כּוֹסִי בְּיוֹם אֶקְרָא

וְהוּא רוֹפֵא וְהוּא מַרְפֵּא וְהוּא צוֹפֶה וְהוּא עֶזְרָה

בְּיָדוֹ אַפְקִיד רוּחִי בְּעֵת אִישַׁן וְאָעִירָה

וְעִם רוּחִי גְּוִיָּתִי אֲדֹנָי לִי וְלֹא אִירָא

בְּמִקְדָשׁוֹ תָּגֵל נַפְשִׁי מְשִׁיחֵנוּ יִשְׁלַח מְהֵרָה

וְאָז נָשִׁיר בְּבֵית קָדְשִׁי אָמֵן אָמֵן שֵׁם הַנּוֹרָא

Хустская религиозная еврейская община:
председатель Владимир Кац,
пл. Независимости, 11, тел. +38 066 778 57 86

http://www.jewish-karpaty.in.ua/ru/index_ru.html

ИзраильИзраиль для туризма и отдыха – страна уникальная. Все, что можно получить от поездки куда-либо, можно получить в Израиле. Во-первых, загорать и купаться на курортах можно круглый год; во-вторых, можно совместить приятное с полезным, а именно: с экскурсиями по святым местам Израиля. Можно поехать в качестве паломника, а можно – для поправки здоровья, здесь не соскучатся любители экстремального отдыха.

В Израиле всего как бы с избытком. Маленькая страна – как огромный исторический музей под открытым небом. Независимо от вашего вероисповедания, ощущение причастности к чему-то великому и вечному будет сопровождать вас на каждом сантиметре Святой Земли. Это – единственное государство, омываемое водами четырех морей, расположенных в нескольких часах езды друг от друга. В самой низкой точке земного шара расположилось удивительное по красоте и уникальное по свойствам Мертвое море. Лечение на нем позволяет полностью или частично излечивать такие болезни, как псориаз, дерматиты, псориатический артрит и различные виды ревматических нарушений.

И все это на фоне неописуемо красивых пейзажей, в сочетании с изобилием материальным, в обществе простых и жизнерадостных людей. Правда, жизнь израильтян имеет некоторые особенности.

Независимо от цели визита едва ступив на Святую землю, вы почувствуете буквально на себе две основных составляющих израильского образа жизни: во-первых, забота о безопасности государства и его жителей (и гостей), во-вторых, влияние и значение религии – иудаизма.

Не пугайтесь, если еще в московском аэропорту Вас проверят металлоискателем, миноискателем, а вдобавок, внимательно изучат мельчайшие детали вашего туалета и багажа. Интерес к отдельным пассажирам может оказаться таким назойливым, что человека расспросят, с кем, где и при каких обстоятельствах не только собирался чемодан, но и совершались некоторые покупки. Этого не надо пугаться, или раздражаться, нужно, наоборот, всячески содействовать сотрудникам службы безопасности. Кстати, за последние тридцать лет ни один израильский авиалайнер не был захвачен террористами.

Итак, Вы прибыли в Израиль. Если в аэропорту имени Бен-Гуриона вас не встречают представители турфирмы или родственники, приготовьтесь раскошелиться на такси до города. В Иерусалим вас довезут за 150-180 шекелей. Упорный торг даст вам незначительную скидку. Микроавтобус довезет до Иерусалима за 40 шекелей, но всех пассажиров он подвезет прямо к подъезду, и ваш адрес может оказаться в маршруте не первым.

В дальнейшем при использовании такси, прежде чем сесть в машину, обращайте внимание на цвет номера и выбирайте только желтый: зеленый принадлежит арабским водителям. Кстати, арабы (палестинцы) составляют 16 процентов населения Израиля, а переход на палестинскую территорию может быть в самом неожиданном для туриста месте. Так что при перемещении по стране лучше пользоваться услугами гида или помощью сопровождающего.

Деньги на местную валюту можно поменять прямо в аэропорту, и неважно, доллары у вас или евро. Хождение имеют бумажные купюры по 20, 50, 100 и 200 шекелей, также есть монеты достоинством 1/2, 1, 5 и 10 шекелей. Так что если Вам на рынке дают на сдачу 10 шекелей одной купюрой – не берите. Сотая часть шекеля - 1 агора существует только теоретически. Несмотря на то, что цены в магазинах, как правило, уменьшены на эту символическую единицу, сдачи вам никто не даст: самая мелкая монета 10 агорот. Не рекомендуется менять деньги на улицах, несмотря на обилие заманчивых предложений: рано или поздно Вас надуют. И сразу при первом же обмене обратите внимание на график работы банков в Израиле.

Об одном можно и легко запомнить, еще находясь в России: суббота в Израиле – выходной. И не просто обычный день, когда кто-то не работает. В этот день не работает никто и ничто – это шаббат, полный покой. Соблюдение субботнего дня одна из десяти заповедей. А так как Израиль – страна религиозная, законы религии распространяются и на светскую жизнь. По еврейским религиозным законам в этот день можно только отдыхать и молиться. Нельзя ни готовить, ни управлять машиной, в том числе и общественным транспортом, ни включать какие-либо приборы. В некоторых домах даже не подходят к телефону. Впрочем, во многих других – этот день посвящается общению с семьей и друзьями.

Туристам соблюдать шаббат не обязательно. Желательно не посещать в это время религиозные кварталы, если запланирована поездка, нужно заранее заказать такси (это будет стоить подороже, чем обычно). Впрочем, заявленные в туре экскурсии будут проведены, а меню в ресторанах не пострадает (единственный запрет – на курение в зале).

Начинается суббота в пятницу после захода солнца. Заканчивается в субботу, тоже после заката. В стране начинается время оживления, радушия и веселья, которое захватит любого туриста. Кстати, вас приятно удивит пятничная «ценовая политика» на продукты: после полудня цены с каждым часом стремительно падают, доходя в конце концов до практически нулевой отметки. Так что, такой способ проведения выходного дня не доставит вам неудобств, а своеобразной экзотики и новых впечатлений – сколько угодно.

Необычным покажется россиянину правило кошерной кухни, продиктованное опять же религиозными нормами. На иврите слово "кошер" означает продукты, соответствующие еврейским законам питания: свинина, некоторые виды рыбы и моллюски запрещены, а мясные и молочные продукты нельзя смешивать. Иудеи даже не готовят мясо в той посуде, где находилось что-то молочное. Так что не обижайтесь, если ваш гость-иудей откажется от вашего угощения: он же не знает, в какой посуде приготовлена пища. И сами не ждите, что вам подадут мясные щи со сметаной, если это, конечно, не ресторан русской кухни. Ведь кухня в Израиле очень разнообразна: здесь можно встретить выходцев из любой страны мира. Так что проблем с питанием у вас не возникнет. Важная рекомендация: всегда носите с собой что-нибудь попить. В Израиле нужно пить даже тогда, когда не хочется, чтобы не случилось обезвоживания организма на жаре.

Об экскурсиях в Израиле вас проинформирует менеджер турагентства. От себя добавим для тех, кто едет не по путевке, что каждый понедельник в 10 утра на площади Сафра в Иерусалиме от здания муницепалитета начинается экскурсия на двух языках – иврите и английском. Всего за 10 шекелей к ней можно присоединиться.

Если Вы давно собирались прикупить что-нибудь из драгоценностей – вам просто необходимо съездить на Бриллиантовую биржу, где предлагается экскурсия и прекрасный выбор готовых изделий и неоправленных камней. Обязательно надо посетить арабский базар в Старом городе в Иерусалиме - да мимо и не пройдешь. Но, это, скорее, не в целях шоппинга: базар такой же, как в любой другой арабской стране, и такой же рискованный в смысле подлинности камней и металлов, а в целях полноты впечатлений: полное ощущение, что таким же он был и во времена Понтия Пилата.

При посещении святых мест и отдельных религиозных районов обязательна неяркая одежда, никаких пляжных и спортивных костюмов, женщинам не следует надевать брюки (юбка, чем длиннее, тем лучше), а следует покрыть плечи и голову. Впрочем, для любых походов и прогулок – нужны шляпа от солнца, темные очки и желательно солнцезащитный крем. Купание рекомендуется только в специально отведенных для этого местах в присутствии спасателей. Цветные флажки, установленные на пляжах, означают степень безопасности купания: белый флажок – безопасно, красный флажок – опасно, черный флажок – запрещено.

Весь Израиль можно проехать за несколько часов. Правда, это без остановок на экскурсии. Если вы возьмете на прокат машину, в городе непременно снижайте скорость при приближении к нерегулируемым пешеходным переходам. Не обольщайтесь, если никого нет рядом: на многих перекрестках установлены камеры наблюдения. Обратите внимание на запрет выбрасывать мусор из окна автомобиля, на требование держать руль двумя руками и требование пристегиваться всем пассажирам (в том числе на заднем сиденье). За все нарушения, как и везде, полагаются штрафы.

Любопытная деталь: в разных городах Израиля существуют улицы с одинаковыми названиями (как когда-то в Союзе). Более того, в больших городах есть по две улицы с одним и тем же названием. Правда, при ближайшем рассмотрении окажется, что это только фамилии героев, чьим именем названы эти улицы, одинаковые, а имена-то – разные. А если еще учесть, что в Израиле зачастую город от города физически разделяется какой-нибудь просто дорогой, и можно незаметно перейти границу, например, Тель-Авива и оказаться в Рамат-Гане, а затем перейти в Бней Брак. Может появиться ощущение, как у михалковского человека «с улицы Бассейной»...

Итак, поговорив об отдыхе, вспомним и о деловом этикете Израиля.

Основное качество израильтян – открытость и прямота, откровенность, что они привносят и в деловые отношения. Здесь мало обращают внимания на титулы и звания. И это гораздо более органично и искренне, чем в той же Америке. Быстро переходят на обращение по имени и на «ты», часто израильтянин может попросить вас называть его уменьшительным именем уже при первой встрече (с таким можно столкнуться и в России). Простота приветствуется и в деловой одежде: она здесь очень неофициальна. Вполне допустимы шорты, рубашки, безрукавки; галстуки для мужчин необязательны. Конечно, подойдет и костюм – но только при подходящей погоде.

Назначая встречу, не забывайте о субботе, а значит и о второй половине пятницы. А вот воскресенье в Израиле – рабочий день, начало недели.

Израильтяне приветствуют и прощаются словом «шалом», то есть «мир вам». Можно употреблять международное «хеллоу». К незамужней женщине обращаются, добавляя к ее имени «гиверет» (эквивалент «мисс»).

Деловая жизнь израильтян очень часто продолжается за едой, распространено приглашение домой на ужин после работы. За трапезой можно будет обсудить дела и поговорить на другие темы, в том числе и о семье, (что, как помнит читатель «Городского Журнала», недопустимо в других ближневосточных странах). Кстати, являться в дом без подарка не зазорно. Если вам хочется, то цветы хозяйке или/и игрушка ребенку вполне подойдут. А хозяин очень обрадуется книге.

Во времена Советского Союза синагогу несколько раз пытались силой забрать под клуб
обувной фабрики. Но стойкость еврейских женщин, которые постоянно дежурили под синагогой, не позволила занять
синагогу. Количество людей, которые приходили на молитву, было настолько велико, что в синагоге не хватало места.

By andzy at 2008-02-09

By andzy at 2008-02-09

By andzy at 2008-02-09

By andzy at 2008-02-09

By andzy at 2008-02-09

By andzy at 2008-02-09