Любов до пісні закладена в генетичному коді українця. Діти серцем відчувають її позитивну енергетику. А дорослі досі вірять – коляда приносить щастя. «Давайте коляду, бо вам хату рознесу!» Ця жартівлива різдвяна примовка та відомі колядки «Син божий народився», «Нова радість стала» вже лунають у кожному домі.

Українці і в 21 столітті вірять, що коляда приносить добро злагоду і щастя , тому здебільшого радо пускають у дім колядників. Народні пісні, які мають ще дохристиянську історію та збережені протягом тисячоліть, справді мають сильну енергетику.

Колядки – найдревніший фольклорний жанр. У них - пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані вони із зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Його відзначали 25 грудня, а за новим стилем – 7 січня. Тоді сонце з’їдав злий Корочун - темне слов’янське божество. Богиня неба Коляда народжувала нове сонце - маленького Божича. Далекі предки намагалися захистити новонародженого і виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. З появою християнства старий язичницький обряд набув нового змісту, з’явилися біблійні образи в колядках.

Валерій Гладунець, учасник фольклорного гурту «Божичі»: «Це молитва. Це таке побажання, закликання добра. Це не синтез, це просто побажання величезного добра, в людському образі. Є колядки, де яскраво виражено впелетення дохристиянських мотивів у християнську колядку»

Валерій Гладунець із захопленням розповідає про колядки, бо знає їх близько сотні. Біблійна історія народження Бога у цих унікальних піснях – наче розповідь про близьку людину.

Різдвяні колядки – це вічна і добра звістка: Син Божий народився! Магічна сила тисячолітніх мотивів приваблює сучасних маленьких українців. Це не просто юним колядникам хочеться на свята ходити від хати до хати, колядувати і щедрувати. Це закладена у генах пам’ять, і важливо її не зруйнувати.

Мирослава Щокіна, аспірантка кафедри фольклористики Національного університету ім. Т. Шевченка: «Це окрема тема етнопедагогіки, яка несе в собі грунтовіні і глибинні засади у вихованні дитини, які не можна оминути. На жаль, коли ми бачимо, що з програми шкільної вилучаються ці елементи з літератури - від цього стає страшно»

У три з половиною роки маленький Остапчик уже колядує. Завдяки батькам.

Назар Павленко, соліст Львівської опери: «Хочеться. Щоб діти виросли українцями. Я вважаю, можливо, треба менше розмовляти про патріотизм, а виховувати дітей в національному дусі і колориті за допомогою національної пісні»

Діти колядують невимушено, без примусу, серцем відчуваючи надзвичайну енергетику колядок, добре розрізняючи їхні настрої. А ще малеча почувається дорослішою.

З давніх-давен Різдво Христове та Щедрий вечір несуть нам староукраїнську народну культуру, у якій велика сила й життєва правда. І сьогодні важливо не втратити її, а передати унікальність і самобутність наступним поколінням. //Руслана Москаленко, Наталія Дзюбенко, ICTV